У абстракції «Без назви» Опанас Заливаха возвеличує площинну форму подачі сюжету, а заразом і чисте звучання кольору та пластичної геометрії. Мажорна світлоносність яскравих декоративних елементів стала проривним кроком до нової якості мистецького виразу, але лише етапом перед новим трактуванням мистецьких категорій у 1990-х. У роботи «Без назви» можлива варіативність інтерпретацій, адже тут митець відмовляється від точної символізації фігур. Глядач може легко впізнати лише солярні символи, які мігрують між роботами Опанаса Заливахи всю творчість.
