В 1964 році Опанаса Заливаху засудили за «антирадянську діяльність» за на пʼять років увʼязнення у тюрмі суворого режиму в Мордовії, Росія. У 1970-му з під пильного ока абсолютного спостереження «малої зони» табору Заливаха повернувся у «велику зону», абсурдний світ підмінених сенсів тоталітарного комуністичного раю СРСР. Мистецький пошук та переосмислення у часи «табірної творчості» стали підставою для цілих циклів робіт «Заливахи після увʼязнення». Він вводить у роботи мотив, раніше йому невідомий, віконця у дверях таборової камери — «вічка». Роботу «Абстракція» автор пише одразу після повернення з «малої зони». На вічках акцентні червоні елементи, які притягують увагу та впорядковують композицію, як і увʼязнені за цими вікнами «небезпечні елементи» збурювали та перепідпорядковували сірі маси «великої зони».
