Для Опанаса Заливахи велике місто, урбаністичні ландшафти завжди символізували радянський світ. Йому хотілося вирватися з цієї «Великої зони» постійного контролю. Постать, можливо, митець, можливо, поет, а, можливо, звичайна людина, у цій роботі Заливахи підноситься над містом. Ніби уві сні вона рухається його дахами, поки місто спить, поки за нею не можуть встежити. Цю роботу він символічно створює на деревʼяному сидінні від стільця.
