У певний період вертикаль стала домінантою та стрижнем творчого пошуку Опанаса Заливахи. Спочатку він відчув божественну силу вертикалей у структурі дерев, храмових споруд та верховітті християнських дзвіниць. Мистецтво Заливахи ніколи не було наскрізно абстрактним, так і в «Композиції №7» він не відмовляється зовсім від фігуративної значущості. У композиціях 1990–2000-х Опанас Заливаха досліджує тему спорідненості душ — діалогу небесного та земного. Основний акцент у «Композиції №7» у самому цьому зв’язку земного та небесного, що втілюється у струнах-вертикалях. Один із силуетів «на землі» тримає у руках солярний символ, який або спускається до людей з небес, або підноситься вгору по струнах — визначити це приходиться глядачу самому.
