З хаосу робиться лад — одна з визначальних рис творчості Опанаса Заливахи. Гармонія та рухлива вічність проявляються в абстрактних формах пізнього періоду творчості художника. Як вказує Володимир Підгора, Заливаха посилається на твори Євгена Маланюка, який черпає українську гармонію в мистецтві Нарбута та літературі Зерова. Власне, ця складність зв’язків Заливахи з українським культурним корпусом та його шлях дослідження народного архетипу найкраще пояснюють структуру композицій пізнього періоду Опанаса Заливахи. У роботі «Лад» чітко спостерігається еволюція мистецького методу та мислення Заливахи: якщо в раніших роботах образ Оранти завжди втілювався в реалістичному образі жінки, то тут митець справляється тільки засобами абстракції.