На цій картині Опанас Заливаха малює портрет народного співця-лірника, яких масово зустрічалися на вулицях українських міст та сіл до приходу радянської влади. Вони співали історичні пісні та козацькі думи, псалми та жартівливі пісні. Сліпці-лірники ходили з поводирями, молодими хлопцями, яким вони передавали свої знання та готували до майбутньої професії. Визнання кобзи та бандури «класово ворожими» інструментами, арешти мандрівних музик за незаконне жебрацтво, колективізація, паспортизація у містах у 1930-их роках призвели до зникнення лірників та мандрівних музикантів. Заливаха обирає цей образ, бо він символізує передачу культурних надбань, кодів з покоління в покоління. Співці зберігали неймовірно широкий пласт народної памʼяті у своїх піснях. Саму пісню художник малює на картині в горизонтальних ритмічних рухах полів та доріг на фоні.
