Суспільне Культура розповідає факти про життя українського художника Олега Мінька.
Виходець із Донеччини
Олег Мінько родом із Макіївки, що на Донеччині. Проте він належить до грона художників-шістдесятників, яке формувалося у Львові. Донеччина — край, який художник не лише змалював у численних творах, але й неодноразово згадував у рядках своєї поезії.
Нерозірвана бомба в будинку
У дитячому віці художник стає очевидцем подій, що значною мірою визначили його світогляд і вплинули на творчість: німецька окупація, мобілізація батька, голод. Одного разу в будинок, де жив маленький Олег, влучила авіаційна бомба, але, на щастя, вона не здетонувала.
Любов до степу
Після закінчення школи Олег Мінько навчався у Макіївському металургійному технікумі на електрика. Проте доволі часто замість занять він сідав на велосипед, брав етюдник із полотном і фарбами та їхав у степ, щоб помалювати. Природа надихала його та сповнювала спокоєм.
Підпільна академія Звіринського
Паралельно з навчанням у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва Олег Мінько відвідував підпільну академію Карла Звіринського, експонував свої твори на квартирних виставках. Звіринський говорив про свого учня так:
“Мінько для мене – унікальний художник…На Галичині ніхто так не малював, у світовому малярстві також не бачив подібного”
-
- Олег Мінько в майстерні. Надане Суспільному
Неординарність
“Він був настільки своєрідний, його експерименти з формою були такі незвичайні, що ми навіть розгубилися й не знали, як це все сприймати”, – розповідає однокурсник Мінька художник Іван Марчук, з яким вони разом навчалися у Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва та відвідували зібрання в Карла Звіринського.
Квартира №29
Напередодні нового 1965-го року Олег Мінько разом із дружиною Ольгою та донькою Іриною поселилися у власну оселю у Львові.
-
- Олег Мінько з родиною. Надане Суспільному
Саме там художник обладнав свою першу майстерню. Ця квартира на Новому Львові стала місце зустрічей та спілкування. Частими гостями були Іван Світличний, Ірина та Ігор Калинці, Леся та Руслан Гонгадзе, В’ячеслав Чорновіл, Грицько Чубай та інші.
Під наглядом КДБ
На початку 1970-х тиск тоталітарної машини посилився. Під під’їздом Олега Мінька майже постійно чергувала “Чорна Волга”, він перебував під пильним наглядом КДБ. Йому неодноразово погрожували, викликали на “профілактичні” бесіди. Це спричинило в художника депресію.
Увесь період від 1970-х до 1978-го року в творчості Олега Мінька мистецтвознавці називають “періодом мовчання”. Щоб розповідати правду, художник завуальовано, через образи метафор, виражав у картинах свій протест проти тиску тоталітарної влади радянського союзу.
Прізвисько Діоген
Рідні, друзі, колеги Олега Мінька називали його Діогеном на честь грецького філософа. Це прізвисько пристало до художника з часів мистецько-поетичних зібрань у 1960-х роках. Адже, як і у філософа, так і Олега Мінька один із найважливіших життєвих принципів була доброчесність. Його ніколи не хвилювала кар’єра, премії, почесті. Також художник часто у товаристві міг бути присутнім і відсутнім водночас тому, що перебував у полоні власних думок.
Світязь
Це озеро на Волині — рідне для родини Міньків. Ледь не щоліта вони відпочивали саме там. Трохи згодом Міньки почали орендувати сільську хатину на все літо. Природа, тиша, спокій, яблуневі сади, дібров — усе це надихало художника.
“Я ніде не відчував такої позитивної аури, як на Світязі. Якби я мав померти, то хотів би розчинитися в тій біло-блакитній хмарі, в тому срібно-лазуровому озері… І так піти”, – говорив Олег Мінько.
-
- “На озері” Олег Мінько. Надане Суспільному
Любов до самотності
Олег Мінько вважав самотність своїм союзником. У своїх рідкісних інтерв’ю він говорив, що обожнює тишу, грозу, спів птахів і спокій, які допомагали йому знаходити натхнення.
Вірші
Окрім малярства Олег Мінько займався й поезією — писав вірші. Ось кілька рядків з них:
Що малюю?
Те, що мені у сні прийде,
Те, що побачу, коли душа болить.
Малюю те, що: коли був малим,
І тим живу…
***
Високе чорне небо
І місяць, і зорі великі
А нижче степ широкий й покритий травою і квітами
А що там під ними, Богу знати:
Кістки, кістки героїв, та страждущі
І підлих і добрих
Кістки, кістки.
А зверху трава суха пахуча
Поміж небом і землею кентаври білі
У степу дівчат на плечах несуть своїх
Несуть невідомо куди.
Родина Лінинських
Коли Олег Мінько тільки одружився, молода сім’я орендувала кімнату в родини Лінинських. Там була велика колекція народного ужиткового мистецтва, яку згодом, син господині, Петро Лінинський збагатив ще й керамікою. Саме це спілкування з давнім мистецтвом пробудило в Олега Мінька бажання творити свій світ символів.
Символізм у роботах
Усі символи Олега Мінька взяті з життя або міфології. Наприклад “замкова шпарина” — це спогад про один із візитів Богдана Сороки до Олега Мінька у 1965 році, коли той попередив, що за ним слідкують. Тоді вони просиділи в хаті мовчки близько години, знаючи, що хтось може підглядати у замкову шпарину та слухати. Білий кінь — грецька метафора перевізника людських душ. Соловей — образ степової Свободи, взятий із дитинства на Донеччині.
У картинах кінця 1990-х дуже часто з’являється образ кози. Це тварина, яка врятувала його життя від голодної смерті під час війни. Тому коза — це символ надії і життя.
Опис 5 творів Олега Мінька
Кентаври в степу, 1997, олія на картоні
-
- “Кентаври в степу”, Олег Мінько. Надане Суспільному
У цій роботі Олег Мінько спирається на візуальні форми народного мистецтва, семантику природи степу Донеччини як місця споконвічних сутичок, боротьби. Художник ділить композицію на три частини.
Нижня, всіяна різноманітними рослинами й тваринами — світ живих. Верхня — світ богів, де кентаври ведуть свій бій шукаючи примирення між добром і злом. Серед них художник знаходить місце і для себе, зображуючи по центру невелику ледь помітну хатинку й автопортрет, у верхньому правому кутку. Ключова роль відводиться великій чорній тіні, що уособлює людську неупокоєну душу, поруч з нею коза — провідник між світами.
Гола правда, 2010, олія на полотні
-
- “Гола правда” Олег Мінько. Надане Суспільному
Метафора протиставлення Правди і Брехні. Брехня — завжди красива і солодка, ми встигаємо побачити лише її обличчя. Вона міцно тримається за життя, наче прикручена шурупами. Водночас Правда завжди гола, вона сипле колючками, викликає сором. Однак вона недосяжна і граційна.
Чорна королева, 2009, олія на полотні
-
- “Чорна королева” Олег Мінько. Надане Суспільному
“Чорна королева” — невловимий фантом совісті. Королевами Олег Мінько називав жінок-дисиденток: Аллу Горську, Ірину Калинець, Галину Севрук, Олену Антонів. Усі вони мали свою чашу терпінь, ховаючи обличчя від недругів за масками. Відкрите вікно — образ снів, мольберт чи стіл — творчість, куди тікав художник від реальності. Бо там, у творчості, уже був світ його символів.
Кінь, що біжить, 1997, олія на картоні
-
- “Кінь, що біжить” Олег Мінько. Надане Суспільному
Це робота експресіоністичного періоду Олега Мінька. Він оперує гострими геометризованими формами, підкреслює суперечливість і трагізм полотна. Просвічені ребра, тонкі, зморені ноги вказують на втому тварини, виснаження. Кінь намагається піднятися над світом, проте на нього тисне важка підкова, що не дозволяє рухатися вперед. Олег Мінько часто уособлює в конях образ країни, що недавно здобула незалежність й, здавалося б, мала розвиватися з новими силами, проте накинуте на неї політичне ярмо, не дозволяє рухатися вперед.
Чоловік, що сидить, 2009, олія на полотні
-
- “Чоловік, що сидить” Олег Мінько. Надане Суспільному
Квінтесенція пізнього періоду творчості Олега Мінька — переоцінка цінностей, роздуми над вадами суспільства, трагічною долею людини XX століття. “Чоловік, що сидить” — робота семіотична, сповнена безлічі знаків. Художник ділить композицію на дві частини. На задньому плані: зламана колона, червона тінь, постаті вдалині, обриси яких відсилають до біблійних персонажів Адама і Єви. Попереду чоловік, що вказує на годинник — символ тлінності часу. Митець ніби застерігає, засвідчує, що людство близьке до своєї загибелі.
