Нещодавно у Центрі інтелектуального мистецтва Меркурій (ЦІММ) презентуваливиставковий проєкт «Театр абсурду», присвячений творчості українського художника Олега Мінька. Уперше його малярські задуми були переведені у формат 3D-театральних декорацій. Виставка триватиме до 5 січня.
Олег Мінько через свою творчість досліджував суперечності світу кінця XX — початку XXI століть. Його роботи фіксували глобальні та локальні зрушення, а також прогнозували напрямок розвитку людства.
На виставці представлені твори з колекції ЦІММ, створені у 1997–2013 роках, які демонструють контрастність тогочасного світу — від краси до трагедій. Сучасні війни, екологічні виклики й інші глобальні проблеми лише підсилюють відчуття наростаючого абсурду, про яке говорив художник.
«Олег Мінько змальовував життя як своєрідний театр абсурду, порівнюючи нетотожні поняття: гроші й життя, славу і відданість, любов і спокусу, вбивство і народження. Його останні роботи дають нам можливість глибше осмислити сигнали здорового глузду», — зазначає Богдан Мисюга, артдиректор ЦІММ і куратор виставки.
Особливістю проєкту є 3D-відтворення малярських задумів митця, що дозволить глядачам зануритися у світ його символів та метафор.
«Це наш експеримент — переведення мистецтва з 2D у 3D-формат. Ми віримо, що позиція «всередині сцени» допоможе глядачеві відкрити нові сенси у радикальних посланнях художника до суспільства», — пояснює Мисюга.
Імерсивний досвід доповнили інтерактивні інсталяції сучасних митців Олександра Коваля та Христини Савицької, у яких роботи Олега Мінька буквально «оживуть». Програма виставки включатиме тематичну дискусію, театральні читання, а також постановку п’єси Семюеля Бекета «Чекаючи на Ґодо» у Львівському академічному театрі ім. Леся Курбаса, яка відбудеться 21 грудня.
Довідка про Олега Мінька:
Олег Мінько (1938–2013) народився в місті Макіївка (Донецька область). Навчався у Львівському державному інституті прикладного і декоративного мистецтва, де його викладачами були видатні митці, такі як Роман Сельський і Карло Звіринський. У 1960-х роках почав розвивати власний стиль, адаптуючи методи кубізму, футуризму, абстракціонізму та інших авангардних напрямів.
Мінько працював у стилі «герметичного мистецтва», використовуючи мову символів і знаків. Його творчість розвивалася у контексті українського шістдесятництва, а образи, як-от «лики» й «маски», стали ключовими елементами його мистецького бачення. Твори останніх років поєднують реалістичні пейзажі з авторським символізмом, що робить їх унікальними відгуками на сучасність.
Фото: Центр інтелектуального мистецтва Меркурій.
