Алла Горська задається тим самим питанням – “Хто ми?” Вона підходить до нього з позицій українських супрематистів, які були натхненні експериментами К. Малевича. Художниця шукає відповідь у спостережинні за природою, абстрагуванні від реальності.
“Абстракція грози” – це погляд на буденну річ – дощ, з позиції птаха, який дивиться на землю зверху. Абстрактна композиція переводить ландшафт у набір плям, а українську землю – у сукупність барв.