Мистецтво прогресу в тоталітарній державі трактує людину як “універсального солдата”. Особистості не існувало. Алла Горська малює ескізи для мозаїки, на яких жінка – інструмент радянського псевдо-прогресу. Краса її тіла не має значення, адже воно просто має підпорядковуватися ідеології і працювати на благо держави.