«На Купала» — раннє полотно Опанаса Заливахи, в якому він звертається до архаїчного сюжету, досліджує епос, вікову мудрість. По центру картини молода дівчина готується пустити вінок по воді — давній обряд гадання: куди попливе віночок, там дівчина і вийде заміж. Обабіч неї дві уже заміжні жінки, на що вказують хустки на їхніх головах. Вони підтримують юнку, віщують їй кращу долю. Ворон позаду них символ перестороги, містичності купальського вечора. Надія, мрії про світле майбутнє протиставляються невизначеності, тривозі.
