Художня мова Опанаса Заливахи метафорична. Художник знову звертається до архаїчного сюжету, образу праматері як зачинательки роду, берегині рідного краю. Матір з сином митець порівнює з образом корови й теляти, наголошуючи на темі співжиття людини й природи. Митець говорить про важливість продовження роду — корова годує своїм молоком людину, але вона також годує теля. Полотно сповнене роздумів про циклічність світу: на задньому плані бачимо ластівку як символ весни, відродження природи, за нею женеться вовк — уособлення хаосу кінця. Попереду свічка — тлінність людського життя. Події картини відбуваються на тлі сонячного затемнення — вісника майбутніх змін й водночас символу присутності Бога, його прагнення до впорядкування світу.