«До побачення» 1981 року — це одна з картин тематичних повернень Опанаса Заливахи до «малої зони», свого увʼязнення в тюрмі в Мордовії 1965–1970 років. Отримати дозвіл на побачення з рідними чи близькими людьми у тюрмах, де сиділи дисиденти, було вкрай рідкісною можливістю. Проте навіть цей дозвіл не гарантував зустрічі, а зустріч не гарантувала справді інтимного спілкування. Цей острах бачимо у скорботних обличчях трьох постатей по центру композиції. Довкола них вежі спостереження — гарантія присутності системи у кожному аспекті життя громадянина.
