У роботі «Блудний син» Опанас Заливаха переповідає біблійну історію у контексті української культури та умов того історичного періоду. В інтер’єр дому художник додає традиційні українські елементи: вишитий рушник над вікном та ікону на покутті. Блудного сина в цій оповіді зустрічає не батько, а матір. Саме через архетип Матері Заливаха зазвичай зображає Україну. У час постійного тиску тоталітарної системи будь-хто з поколінь 1950–70-х міг легко перетворитися на заблудлих сина чи доньку, які шукають шлях додому: з тюрми, із заслання, з еміграції чи примусової служби в радянській армії.
