1965–70-ті одні з найважчих років для українського мистецтва. Радянська влада активно займалася переслідуваннями, ув’язненням культурних діячів. Саме в цей час почала зароджуватися так звана «герметична мова» — мова прихованих символів, зрозумілих лише обмеженому колу людей. У межах цієї стилістики Опанас Заливаха створює модерне зображення, втілює на полотні не реальну дійсність, а смисли, які витікають з реальної дійсності. «Доля. Сум» описує життя після зони. Два чоловічі портрети, в одного з них витікає з ока сльоза. Вони практично розчинилися в просторі, за ним спостерігає птах — символ радянської влади. Між ними віл — символ людської долі.