Композиції початку 1990-х — це новий крок до осмислення вікової спадщини народного мистецтва. Опанас Заливаха перефразовує у нову форму відповідь на запитання «Хто ми?». Художник витягує елементи з народного орнаменту та гіперболізує їх дивовижні властивості: гармонізованість форми, фактури та пластики. Їх Заливаха застосовує у ряді асоціативних образів та розвиває тим самим нові якості мистецького виразу. Глядачу елементи видаються впізнаваними та знайомими, вони промовляються до підсвідомого та досвіду надивленості, хоч назвати ці елементи конкретними словами складно.
