Пошуки Опанаса Заливахи завжди концентрувалися на суті людського буття, вимірах меж світобудови внутрішнього та зовнішнього прояву людського. У 1980-х у композиціях художник межує між фігуративним та абстрактним. Силует по центру «Композиції» нагадує спосіб, який Заливаха і раніше зображував людей, до прикладу «Полонянку» чи «Музу». Проте тут глядач не може назвати конкретного образу, а тому має можливість асоціювати себе самого з силуетом у композиції. Довкола силуету концентричними колами розходяться його обриси, вони змінюються, як і людина, яка по життю може проявлятися по різному, але її суть заливається сталою.
