Олег Мінько — український художник-нонконформіст та представник «герметичного» мистецтва. Творив образи подвійного змісту, де через символи предметів та жести людини оповідав тему твору. У стилістиці картин відчутний вплив давнього українського іконопису та європейських модерністів: Пабло Пікассо, Жоржа Брака, Джорджо де Кіріко. Твори Олега Мінька зберігаються у державних музеях України національного значення, а також у приватних колекціях в Україні та за кордоном. Художник мав персональні виставки в Лондоні, Гельсінкі, Брюсселі, Копенгагені, Вашингтоні, Вільнюсі.
Початок 1960-х — час експериментів — Олег Мінько тільки шукає свою художню мову, індивідуальне звучання. У цей час він багато взорує на свого вчителя Карла Звіринського, під його впливом вивчає різноманітні авангардні теорії. Художник віртуозно поєднує різноманітні кольори, фактури, шукає нової візуальної виразності форми, створює «тактильні абстракції» як спосіб іманентного чуттєвого відображення світу.
