Олег Мінько — український художник-нонконформіст та представник «герметичного» мистецтва. Творив образи подвійного змісту, де через символи предметів та жести людини оповідав тему твору. У стилістиці картин відчутний вплив давнього українського іконопису та європейських модерністів: Пабло Пікассо, Жоржа Брака, Джорджо де Кіріко. Твори Олега Мінька зберігаються у державних музеях України національного значення, а також у приватних колекціях в Україні та за кордоном. Художник мав персональні виставки в Лондоні, Гельсінкі, Брюсселі, Копенгагені, Вашингтоні, Вільнюсі.
Квінтесенція пізнього періоду творчості Олега Мінька — переоцінка цінностей, роздуми над вадами суспільства, трагічною долею людини XX століття. «Чоловік, що сидить» — робота семіотична, сповнена безлічі знаків. Художник ділить композицію на дві частини. На задньому плані: зламана колона, червона тінь, постаті вдалині, обриси яких відсилають до біблійних персонажів Адама і Єви. Попереду чоловік, що вказує на годинник — символ тлінності часу. Митець ніби застерігає, засвідчує, що людство близьке до своєї загибелі.