Творчість Олега Мінька відображає світогляд українських інтелектуалів, що опирались радянській системі та творили підґрунтя української незалежності. Загострений інтерес до подій і явищ буття, прагнення показати основні людські принципи наявні у його полотнах другої половини 1960-х років. Роботи цього часу мають особливу «герметичну мову», що виражена у символіці кольору, простих форм і предметів. У них часто домінують темні тони, які спрямовують фокус глядача на внутрішній світ людини.
На початку 1970-х років Олег Мінько пішов на зовнішній компроміс із середовищем, малюючи жанрові композиції та пейзажі. Навіть у таких обставинах намагався творити метафізичні образи.
Від кінця 1980-х років в Олега Мінька наступає період самоаналізу та побудови власних духовних ієрархій. Образи біблійних персонажів і світлих постатей з життя художника неначе символізують повернення України до цінностей демократичного суспільства.
