Алла Горська (1929, Ялта, Крим – 1970, Київська область) – українська художниця, дисидентка, яскрава представниця неоавангарду. Працювала в царинах монументального й станкового мистецтва, графіки, сценографії. Є основоположницею течії неофутуризму в українському монументальному мистецтві 1960-х років.
Першим творам Алли Горської притаманні риси побутового реалізму. Наприкінці 1950-х – початку 1960-х рр. її художня манера змінюється: набуває декоративності, пластичної узагальненості, напруженості. Композиції робіт стають видовженими, форми – монументальними та площинними. Художниця входить в полеміку з Опанасом Заливахою, Борисом Плаксієм та Галиною Севрук і створює новий монументальний стиль, що спирається на давню українську монументальну традицію та використовує досвід світових геніїв монументального модернізму – Давида Сікейроса, Дієго Рівери і Фернана Леже. Серед знакових творів: стилізовані портрети українських митців, зокрема шістдесятників. Твори пронизані глибоким символізмом та неофутуристичною естетикою, яку підкреслюють червоний, чорний та білий кольори.
