Пізній період творчості Опанаса Заливахи — час абстрактних пошуків. «Без назви» віддалено подібна на галявину порослу високою густою травою. Хвилясті вертикальні ритми нагадують трепетну мінорну мелодію. Й тільки підходячи ближче до роботи, глядач розпізнає обличчя юної дівчини. Митець абстрагується від реальності, творить асоціативний метафоричний образ, відсилаючись до народного пісенного фольклору.
