У композиціях 1990–2000-х Опанас Заливаха досліджує тему спорідненості душ — діалогу небесного та земного. Основний акцент у цій композиції у самому цьому зв’язку земного та небесного, що втілюється у барвистих вертикалях. Цей світ, невидимий, Заливаха передає абстрактними фігурами, реальний світ, земний, він зображує у постатях людей внизу картини, небесний вгорі передає через солярний знак. Вертикалі невидимого зв’язку не просто перебувають між світами, вони виходять із самих людей, бо вони його і творять своєю духовністю.
