Опинившись на волі, після п’ятирічного ув’язнення, Опанас Заливаха повертається до тем пошуку ідентичності, національного архетипу. Митець у примітивний спосіб українізує іконописну візантійську традицію, розвиває ідеї закладені в 1920-30-х роках художником-монументалістом Михайлом Бойчуком. Христос на його роботі, вбраний у вишиванку, стоїть на тлі типового сільського пейзажу з хаткою-мазанкою і дерев’яною церквою. Доповнює роботу і насичений яскравий колорит, характерний радше для народного малярства, ніж релігійного сюжету.
