Цикл композицій 1990-х був для Опанаса Заливахи черговим кроком до осмислення суті простонародної досконалості. Художник витягує елементи з народного орнаменту та гіперболізує їх дивовижні властивості: гармонізованість форми, фактури та пластики. Їх Заливаха застосовує у ряді асоціативних образів та розвиває тим самим нові якості мистецького виразу. У роботі «Композиції» 1992 року він виводить колір в об’ємну площину, надає абстрактним формам просторовості, самою фактурою фарби передає суть елемента.
