У час загострення соціально-політичних проблем, коли постало питання пошуку власної ідентичності, митці прагнули відокремитися від радянського контексту, а тому почали звертатися до давніх українських традицій. Стосується це і Петра Старуха, який у своїй малій пластиці, зокрема в скульптурі «Ранок» (1982), взорує до народної яворівської забавки. Подібно митцям авангардистам, він оперує спрощеними мінімалістичними формами, яскравими кольорами. Зводить основну оповідь до знаку-символу, створює своєрідний архетип – маркер національної самосвідомості. Роботу куплено безпосередньо в автора.
Петро Старух – один із основоположників постмодерної абстракції в українській скульптурі. Він часто відтворює стан політичної реальності, або вигадує власні міфи, які втілює в дереві, бронзі чи камені. Скульптор ламає звичну структуру жанрів. Художник спонукає виходити за рамки звичного сприйняття, рушити усталені норми і бар’єри.
